Вовчиха (театр ім. О.Кобилянської)

Багато років минуло з того часу, як на сцені чернівецького театру закрили завісу після останнього показу вистави “Вовчиха”. Сьогодні наш театр повертається до цього глибинного твору, який і зараз, як і 100 років тому надзвичайно актуальний. На жаль, світле почуття материнської любові може набувати потворної форми. Де ця межа? Дізнайтесь про це на прикладі сім’ї Жмутів.

Зоя Жмут – живе мрією дати своїм дітям кращого життя. Хіба це не бажання кожної мами? ЇЇ діти, мають йти по селу, а всі оглядатись із захопленням, бо – “Жмути пішли!”. Поле має бути найкраще, невістки найбагатші. Зять такий, як вона того хоче. І це бажання набирає патологічні форми. Розпад сім’ї, розрив між поколіннями, втрата важливих людських цінностей – ці теми стали ще глибшими й кровоточивими в нинішньому світі.